Трансфер з аеропорту Даламан та путівник узбережжям

Що подивитися: Даламан

• 

  Олюденіз і Голуба лагуна

  14 км на південь від Фетхіє

  Назву Олюденіз — дослівно «Мертве море», бо вода тут спокійна навіть під час штормів — офіційно перекладають як Голуба лагуна. Піщана бухта відкривається до лагуни, а морська вода славиться відтінками бірюзи та аквамарину. Лагуна — національний природний заповідник, де будівництво суворо заборонене, а пляж офіційно відзначений «Голубим прапором». Олюденіз також відомий парапланеризмом завдяки краєвидам, стабільній погоді та висоті гори Бабадаг. З пляжу Белджегіз удень щогодини курсують човни-шатли до Долини метеликів.

• 

  Каунос і скельні гробниці Дальяна

  Дальян, на протилежному від міста березі річки

  Вивітрені фасади скельних гробниць дивляться з відвісних урвищ над річкою Дальян, а їхні фронтони висічено так, щоб вони нагадували елліністичні храми. Вони належать Кауносу, руїни якого лежать за коротку поїздку човном через річку від Дальяна. Колись річка позначала кордон між Карією та Лікією, а Каунос був важливим морським портом, історія якого, як вважають, сягає X століття до н. е.; відтоді через замулення він опинився приблизно за 8 км від узбережжя. Його театр діаметром 75 метрів вміщував 5000 глядачів.

• 

  Ущелина Саклікент

  Сейдікемер, 50 км від Фетхіє

  Саклікент — турецькою «приховане місто» — це каньйон завглибшки 300 метрів і завдовжки 18 км, що утворився, коли потоки води впродовж тисяч років вимивали скелю; його охороняє національний парк, створений у 1996 році. До каньйону можна заходити цілий рік, але взимку рівень води піднімається, а глибші ділянки доступні лише влітку. Після квітня, коли більша частина снігу в горах Тавр уже розтанула, пішки можна пройти 4 км каньйону. Щоб дослідити його на всю довжину, потрібні професійне спорядження та знання складного каньйонінгу.

• 

  Каякьой

  8 км на південь від Фетхіє

  Каякьой, відомий грецькою як Лівісі, — місто-привид: сотні будинків і церков у грецькому стилі, більшість із яких досі стоять, вкривають невеликий гірський схил. Значну частину того, що збереглося, збудовано у XVIII столітті, а за грецькими й османськими джерелами населення тут перевищувало 6000 осіб. Його греко-православних мешканців вигнали в роки Першої світової війни та греко-турецької війни, що настала за нею й завершилася в 1922 році. Сьогодні село є музеєм та історичною пам’яткою, а дві його греко-православні церкви лишаються найважливішими об’єктами.

• 

  Фортеця Мармариса

  Мармарис, на захід від аеропорту

  Фортецю Мармариса відбудували з нуля в 1522 році, коли Сулейман Пишний використовував Мармарис як базу османського флоту в поході на Родос. Вона пережила землетруси 1957 року, які майже повністю зруйнували місто, а місцеві жителі мешкали в її стінах аж до 1979 року. Відтоді фортецю відреставрували, і в 1991 році вона відкрилася як музей із сімома галереями та двором, повним сезонних квітів. Місто навколо неї — центр вітрильного спорту й дайвінгу, а з Мармариса ходять пороми до Родосу й Сімі в Греції.